Самый старый мой стишок.

Осінь відкриває брами для могутньої зими.
Все покрилося снігами, затопили ми комин.
Ведмідь спить в своїй барлозі, тепло й затишно йому.
Підвестися він не може, та не бачив він зиму.
Не співають птахи нам - відлетіли в ірій.
І на поле, і на гай пада сніжок білий.

Не ну бред якийсь

А це не віршик, а жесть просто..
(написала його, як і ті шо зверху, в 2 класі мабуть)

В школі нам сказали всім:
"Вивч лічилочку на сім!"
Ось прийшла додому я-
Не забула своє завдання:
"Мама забула виключить газ - раз,       (опана хата ж взорветься )
папа рубає на дворі дрова - два,
двійку в щоденнику ти не зітри - три,
брат мій рубає дрова без сокири - чотири,   (а як же він їх рубає? головою?? )
вийду на вулицю я погулять - п’ять,
на вулиці песик, мене він не з’їсть - шість,     (уже фільм ужасів пішов :tired: )
наказує котик вивчати усім - сім,
лічилку придуману мною на сім!"      (закидайте мене помідорами :tomato:

Хд, помню, помню..
Ось ще мій вірш.

Літо прийшло
всі відпочивають,
але білочка трудиться.
Метелики літають.
Білочка збирає і гриби, і шишки,
листячка зриває
і смачні горішки.
Білка хоче збудувать
хатку поза лісом,
щоб там тепло зимувать,
щоб ніхто не зміг залізти.
Збудувала хатку білка,
досхочу горіхів мала,
хатка була у білки на гілках,
ось так вона перезимувала.

Хто забрав малину??
Ми ходили у садок
позбирати ягідок.
Назбирали цілий кошик,
п’ять малин поклали в горщик.
Заглядаємо в корзину,
а немає там малини!
Ми пішли питать машину,
чи не брала нашу малину.
-Ні, не брала!
Машина нам сказала.
Ми пішли питать кота,
у сіренького хвоста.
-Ні, не брав!
Кіт нам сказав.
Підійшла до нас Марина,
віддала усю малину.
І побігла зі слізьми,
і щасливі були ми.

А це віршик, в якому слово "народ" зустрічається 4 рази, а слово "історія" 5 разів... Це я зрозуміла тіки зараз.

У пісні є історія народу.
Того народу, що її створив.
Пісня - це душа усього роду.
Я знаю це - хто б мені не говорив.
Історія... Вона була, і є, і буде.
Адже пісні історію несуть,
ніхто історію народу не забуде,
в історії і є життєва суть.
Пісню створили давні люди.
Із уст в уста пливла без перешкод.
Вона пливе, пливе кудись в нікуди.
Якщо є пісня - значить є народ.